Свій виш своїми руками! Це гасло, що віддзеркалює підхід до спільної розбудови одного з провідних аграрних вишів, асоціюється з людиною-легендою для Сумського національного аграрного університету – першим ректором Іваном Миколайовичем Брюховецьким. Саме сьогодні, 21 квітня Іван Миколайович відначає свій 85-й ювілей.
Сьогодні всі, хто знають Івана Брюховецького особисто, в один голос переконують: СНАУ став повноцінним, самостійним закладом вищої освіти саме завдяки йому!
Ось, як розповідає про це у минулому студент Івана Миколайовича, а нині проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи Валерій Жмайлов:
«Найскладніший час був, коли університет тільки створювався. От є документ про створення філіалу Харківського сільськогосподарського інституту ім. Докучаєва, але немає навчального корпусу. Нам дали приміщення школи, де нині знаходиться будівля Банківської академії. Ми цей корпус ремонтували, там навчалися. Не було кадрів, адже у сумській області тоді не готували ні кандидатів наук, нікого іншого по сільськогосподарському профілю. Тому він запрошував людей з різних навчальних закладів, тих, хто його знав, довіряв йому. Вони приїздили в Суми. Багато викладачів приїхало саме тому, що їх запросив Іван Миколайович. В 1990 році постало питання, що треба якось змінити статус навчального закладу з філії на самостійний інститут. Було складно вирішити це питання, бо треба було домовлятися в міністерстві, щоб виділили кошти, виділили матеріальну базу на будівництво, але, з іншого боку, вирішення будь-якого питання потребувало затвердження через Вчену раду Харківського інституту. Тому Іван Миколайович звернувся до міністерства сільського господарства СРСР, і був виданий наказ про те, що інститут стає самостійним. А у 1997 році ми отримали статус університету. Це дуже спростило вирішення кадрових, матеріальних, фінансових питань».
Від філіалу до самостійного вишу: перші кроки
Пригадує цей непростий час і декан інженерно-технологічного факультету Михайло Довжик, який на запрошення Івана Миколайович колись прибув до Сум і працював у тоді ще філії Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва:
«Він не боявся брати на себе відповідальність, аби вирішити всі питання. У той час, при радянській владі це було складно, проте він не боявся ризикувати і працювати. Найголовніше, що він вболівав за свою справу. Він формував колектив з молодих людей. Цей колектив і став фундаментом університету. Як організатор колективу він був дуже сильним. Сьогодні і у мене вже вік солідний. І з позиції цього віку я розумію, скільки ця людина і для мене зробила, і для університету загалом».
Напевно, як ніхто інший, знає Івана Миколайовича Брюховецького жінка, яка працювала з ним пліч-о-пліч. Його секретарка, колишня начальниця навчального відділу Лідія Іванівна Руденко. І хоча вона давно вже вийшла на заслужений відпочинок, про свого керівника пригадує з надзвичайною теплотою та захопленням:
«Він був дуже енергійною людиною і всім серцем вболівав за свій університет. Спершу він домігся, щоб Сумська філія Харківського сільгоспінституту отримала окремий рядок у фінансуванні, яке у 80-х роках надходило аж з Москви. А потім він домігся, щоб ми стали окремим навчальним закладом. І все це було так швидко! Я не пам’ятаю, щоб ще хтось в Україні зробив це такими темпами».
Та попри відданість справі, не переставав Іван Миколайович бути чуйною та доброю людиною, підкреслює Лідія Іванівна. Своєю мудрістю він об’єднував колектив та міг залагодити будь-які ситуації, які неминуче трапляються у будь-якому колективі.
«У нього не було ворогів. Він сам так казав. Звісно, траплялися і конфлікти в колективі. Куди ж без цього. Але він завжди міг уладнати ситуацію. Викликав одного, потім другого, говорив, і проблема якось розв’язувалася. І всі ми під його крилом працювали, як велика дружна сім’я. Щоосені їздили в ліс по гриби, виїжджали у підсобні господарства на картоплю – всі до одного! А коли розпався Радянський Союз і в Україні була дуже складна ситуація з грошима – така, що заробітну плату просто не платили – він завжди намагався допомогти кожному. Домагався, щоб людям видавали бодай гречку, борошно, цукор. Кому зовсім скрутно було видавали матеріальну допомогу – не знаю, як це йому вдавалося, адже грошей просто не було. Але він якось примудрявся викрутитися».
Талановитий менеджер, мудрий вчитель та наставник
Про надзвичайну людяність та чуйність Івана Миколайовича розповіла ще одна наша співрозмовниця – Савченко Ольга Григорівна, котра працювала лаборанткою під керівництвом легендарного ректора:
«Він був дуже людяним. Попри статуси та посади, завжди ставився до людей з усією душею. А ще він дуже любив усе прекрасне. Власне, через це я і потрапила до нього працювати. На кафедрі, де я до цього працювала, я висадила багато квітів. Вони дуже сподобалися Іванові Миколайовичу. Потім він ще жартував, що виміняв мене у мого колишнього керівника»
Жінка зізнається, що і досі щороку особисто вітає Івана Миколайовича з Днем народження телефоном. Пропрацювавши з ним не один десяток років, вона говорить, що саме Брюховецький дав путівку в життя багатьом науковцям, підприємцям, тощо. І це, дійсно, так.
Сьогодні про Івана Миколайовича Брюховецького говорять, як про мудрого наставника, викладача, порадника та друга, який завжди може підтримати та надихнути.
Володимир Ладика, ректор Сумського національного аграрного університету:
«Іван Миклайович був моїм вчителем. На своїх лекціях він мін дуже зрозуміло та жваво пояснювати складні речі. Я пригадую дискусії, які точилися на його заняттях про те, який стиль управління краще: демократичний чи авторитарний. Коли мене обрали ректором СНАУ, першою людиною, до якої я звернувся за порадою, був саме він. Ті знання та поради, які він давав і досі служать мені. Я використовую їх при роботі з колективом»
Валерій Жмайлов, проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи:
«Я був студентом Івана Миколайовича і мені дуже запам’ятався його девіз: «Свій вуз своїми руками». Тобто ми всі, без виключення, працювали над розбудовою нашого університету. А потім я був його аспірантом. Я закінчив університет, попрацював на виробництві, і Іван Миколайович запросив мене до себе на кафедру працювати викладачем. Я став асистентом, а потім вступив до аспірантури. А науковим керівником у мене був Іван Миколайович, він керував моєю дисертацією, я разом з ним захищався у Харкові, здобув ступінь кандидата економічних наук, ну і він благословив мене на роботу в деканаті. Вчив, як працювати з людьми, як керувати – зробив значний такий вклад у моє становлення, як фахівця».
Ігор Коваленко, декан факультету агротехнологій та природокористування СНАУ:
Із самого дитинства у навчально-дослідному господарстві в с. Постольному гордо звучало прізвище Брюховецького Івана Миколайовича. Із самого дитинства я зрозумів, що це не просто ректор, а й людина, яку поважають. Його ім’я постійно було на слуху серед мешканців цього господарства. Це і визначило мою подальшу долю. Я знав, що вступлю до Сумського національного аграрного університету, як він називається зараз. Його ідейна підтримка допомогла мені захистити диплом агронома, залишитися в університеті. Його поради по садівництву, які він давав під час візитів на факультет, дали поштовх до розвитку саду. Тому можу сміливо говорити, що саме завдяки підтримці Івана Миколайовича факультет агротехнологій та природокористування сьогодні має ті успіхи, якими ми пишаємося. Це, по істині, великий керівник, велика людина.
Лариса Калачевська, начальниця Відділу міжнародних зв’язків
«Іван Миколайович був моїм вчителем і науковим керівником, саме під його керівництвом я захистила свою першу дисертацію, за що я йому дуже вдячна. Під його керівництвом я почала свій трудовий шлях на кафедрі. На той момент він виконував обов’язки і завідувача кафедри. Іван Миколайович ніколи не обмежував молодих людей у своєму розвитку. Він завжди підтримував. Ніколи не було проблемою звернутися до нього, не було страху, як перед керівником. До нього можна було звернутися, як до батька за порадою і знати, що отримаєш підтримку, ідеї, як вирішити ту чи іншу проблему. Мені було абсолютно комфортно з ним працювати. Коли я повернулася з навчання в Німеччині з якимись абсолютно сучасними ідеями, які б мені хотілося впровадити в навчальний процес, він не критикував. Навіть навпаки, підтримував мене у цьому русі і ставив за приклад колегам. Для мене, як для молодого викладача, це було неоціненно».
Олександр Ковбаса, завідувач кафедри логістики та виробничого менеджменту:
«Для мене Іван Миколайович був вчителем. Він викладав організацію виробництва у зоотехніків, а я прийшов до нього на кафедру аспірантом у 1996 році. Це дуже світла людина. Людина-приклад, людина-взірець. І як керівник, і як особистість, за характером. Він завжди чуйний, чутливий до чужих проблем. Він завжди був лібералом, завжди міг увійти в розуміння ситуації інших людей. Людина, яка завжди переймалася за інших. Як керівник він був відповідальним, довіряв людям, проте був і досить вимогливим та строгим».
Віктор Оничко, завідувач кафедри селекції та насінництва СНАУ:
«У 1987 році, коли я вступив до Сумського філіалу Харківського сільськогосподарського інституту ім. В. В. Докучаєва, я дізнався, що директор філіалу Іван Миколайович Брюховецький є моїм земляком, що він, так само, як і я родом з Глухівщини. Це моя перша згадка про заочне знайомство з цією видатною людиною. У 1991 році, коли виникла ідея поєднати навчання з виробництвом, я прийшовши до нього запитав, що мені робити. Він дав, дійсно, пораду, яка визначила хід мого життя. Сьогодні, працюючи в Сумському національному аграрному університеті й успішно поєднуючи науку з виробництвом, я вдячний за те, що свого часу ви наставили мене на цей шлях».
Це історії лише кількох людей, на чию долю вплинув Іван Брюховецький, і які нині продовжують його справу – розбудовують справжній європейський університет. Пам’ятаючи про минуле, вони з впевненістю дивляться у майбутнє. Кожен з них вдячний за те, що свого часу великий керівник, щирий та вимогливий наставник допоміг закласти фундамент, покласти початок великого шляху.
Колектив Сумського національного аграрного університету від щирого серця вітає Івана Миколайовича Брюховецького з ювілеєм та бажає йому, ту першу чергу, міцного здоров’я. Нехай щодня серце сповнюється теплом та радістю від усвідомлення безмежної вдячності колег, студентів, аспірантів, які крізь усе своє життя пронесуть згадку про нього! І кожен з них намагатиметься розвивати і примножувати досягнення та славу Сумського національного аграрного університету!
