Сьогодні нам 32. Для держави вік зовсім молодий. Проте ми сильні, незалежні, амбітні, з шаленою вірою у світле майбутнє й перемогу, здатні розбудовувати демократичну європейську країну.
Уже другий День незалежності ми святкуємо під звуки повітряних тривог, під час повномасштабного вторгнення. Дев’ятий рік схід України відзначає в окупації. За цей час кожен українець зрозумів істину: незалежність – найбільша цінність нашого народу, адже саме за неї боремося віками, розриваємо кайдани поневолювачів і окупантів.
Незалежність – це вільно говорити українською. Бо так хоче серце. Позбавитися від стереотипу «меншовартості» нашої мови, який так наполегливо нав’язував сусід-загарбник протягом нашої історії.
Незалежність – це знати минуле й творити майбутнє. Самостійно обирати курс розвитку держави, спираючись на політичні помилки пращурів.
Незалежність – це співати український гімн, тримаючи в руках синьо-жовтий стяг. Коли рядки «душу й тіло ми положим за нашу свободу»викликають неймовірну гордість і трепет у душі.
Незалежність – це пам’ятати й вшановувати. Усіх, хто віддав життя за мир і суверенітет, виборюючи клаптик за клаптиком нашої землі.
Незалежність – це захищати й тримати фронт. Військовий, освітній, медичний, дипломатичний, енергетичний.
Незалежність – це горде «Слава Україні» і поважне «Героям Слава» у відповідь.
Незалежність – це кожен з нас. Незалежність – наша держава.
З Днем народження, Україно! З Днем народження, наш рідний куточку!
