24 лютого 2022 року кожен з українців прокинувся в іншій реальності. Замість звичного звуку співу пташок ми почули вибухи, замість сонечка на небі бачили літаки. Життя перевернулося.
Минуло 2 роки. 2 роки з початку повномасштабного вторгнення. 2 роки нашого спротиву і боротьби за незалежність і суверенітет. 2 роки невимовного болю.
Ми навчилися жити в новому світі. Замість спорту взяли звичку кожного дня робити донати, обʼєдналися і стали великою сімʼєю під назвою “Україна”. Ми плели маскувальні сітки і майстрували окопні свічки. Раділи кожній перемозі на фронті й відчували біль поразок і горя. Підтримували освітній, науковий фронти, будували бізнес, плідно працювали. Ми – цивільні.
Ми з автоматами в руках ішли на штурм ворогу. Копали окопи, які ставали “домом” і прихистком, єдиним відносно безпечним місцем серед поля бою. Ми створювали стратегічні плани і всіма силами намагалися відвоювати кожен клаптик забраної території Батьківщини. Полишали родини, втрачали життя заради миру. Ми – військові.
З відліку чорної дати в історії нашої держави ми ставали лише сильнішими. З жертви перетворилися на могутній український народ, що вистояв і буде стояти.
У цей день хочеться низько схилити голову перед тими, хто віддав своє життя за наше мирне небо, хто залишив свої сімʼї, домівку, роботу і вирішив стати на оборону держави. Безмежна вдячність нашим Героям.
Вистоїмо і поборемо! Слава Україні! Слава нашим Героям!
