Підведено підсумки дев’ятого тижня навчального курсу «foRestore», що був присвячений тваринам у мілітаризованих ландшафтах. Лекцію 03 листопада та практичне заняття 05 листопада провела Світлана Кудренко – доктор природничих наук, науковий співробітник Лодзького університету (Польща).
Слухачі опанували засади напряму warfare ecology, який оцінює наслідки війни не лише для людини й економіки, а й для дикої природи. Вплив здійснюється протягом трьох фаз: підготовка (бази, полігони, шум і вібрація навчань, вилучення земель), активний конфлікт (вибухи, пожежі, затоплення, колапс державного екомоніторингу, браконьєрство, демографічні зсуви) та післявоєнна відбудова з її видобутком деревини, піску й води та непередбачуваною сукцесією. За даними SIPRI, 2025 року збройні конфлікти фіксували в 49 державах.
Серйозна увага була приділена історичним аспектам досліджуваної проблеми: від тактики «випаленої землі», першим описаним випадком якої є війна скіфів із Дарієм, до «затопленої землі» – від Нідерландів 1944 року, підриву Каховської ГЕС. Обговорили вплив операції «Ranch Hand» у В’єтнамі, що знищила 20-36% мангрових лісів, ядерні випробування та пилові бурі в Єгипті. Показовими стали дані щодо Біловезької Пущі, де війни спричинили колапс копитних і зубра, хоча сформували у вовків стійкий страх людини, а також дослідження стану національного парку Горонгоза в Мозамбіку, що втратив понад 90% великих ссавців, але частково відновився після війни.
Учасники навчання ознайомилися з кейсом «Чорнобильська зона як польова лабораторія». Вивчали результати моніторингу рисі євразійської та інших видів за допомогою фотопасток до, під час та після 36-денної окупації Чорнобильської зони. Вдалося зберегти 30 фотопасток із 31. Військову активність оцінювали за індексом від 0 до 10 на основі опитування свідків і супутникових термальних аномалій: оскільки окупація тривала навесні, їх трактували як наслідок бойових дій. Виявили, що благородні олені, лисиці й зайці стали помітно активнішими вдень через турбування, тоді як сарни, навпаки, ховалися. Базові дані 2020-2021 років – точка відліку для оцінки довгострокових наслідків. За Palmero та ін. (2023), густота рисі в обстежених районах – 1,54 особини на 100 км².
Практичне заняття було присвячене методам моніторингу теріофауни та їх адаптації до умов війни. Учасники порівняли виробників фотопасток: Reconyx (400-1000 $, спрацьовування 0,25 с, але висока ціна й ризик крадіжки), Cuddeback (200-300 $, із білим спалахом, який дає кольорові нічні фото для впізнавання плям рисей, але потребує близько секунди на перезарядку), Browning, Bushnell та бюджетні китайські моделі, цілком придатні для визначення виду там, де високий ризик втратити прилад. Розібрали й польові ризики: бобри валять дерева на стежці, дятли викльовують сенсор, вовки у зоні досліджень пошкоджують герметичність. Правило маскування: не чіпляти камери на тонкі стовбури, а ставити на товсті дерева трохи вглиб від дороги.
Просторовий дизайн слухачі відпрацювали на квадраті 10×10 км (10 000 га): європейська сітка передбачає одну камеру, а для великих хижаків і копитних оптимальні комірки 3×3 або 2,5×2,5 км; для малих ділянок застосовують гексагони зі стороною 500 м. Камери розміщують систематично (по центроїдах із буфером 100 м) або опортуністично – на стежках і маркувальних деревах.
У дискусійній частині практичного заняття розглянули досвід учасників навчання, які поділилися власними напрацюваннями щодо використання фотопасток у господарствах. Спікерка надала рекомендації щодо покращення використання фотопасток. Також, було обговорено питання реальності запровадження постійного моніторингу для надлісництва (на прикладі площі угідь 10 000 га).
Нагадуємо, що навчання, організоване в межах міжнародного навчального курсу «foRestore: Відновлення лісів України – від оцінки наслідків війни до сталого розвитку», організованого Zoï Environment Network (Екологічна мережа «Zoï») та Regional Eastern European Fire Monitoring Center (REEFMC) за фінансової підтримки Фонду Ганса Вільсдорфа.