Міжнародна академічна мобільність – один з пріоритетних напрямків діяльності Сумського національного аграрного університету. Сьогодні співробітники нашої установи мають змогу пройти стажування в найкращих закладах вищої освіти світу. У серії інтерв’ю вони розповідають про виклики роботи, досвід, відмінності систем освіти.
Альона КЛОЧКО – професор кафедри міжнародних відносин юридичного факультету СНАУ. Про життя й роботу в Швейцарії.
- Яку посаду маєте в СНАУ?
- У СНАУ я працюю з 2017 року. Останні 5 років очолювала кафедру міжнародних відносин юридичного факультету. Крім того, я є доктором юридичних наук, професором. Після повномасштабного вторгення переїхала до Швейцарії й всі адміністративні обов’язки передала колезі, залишившись професором кафедри міжнародних відносин.
- Які дисципліни викладаєте?
- На юридичному факультеті в СНАУ викладаю англійською мовою ряд дисциплін: «Порівняльне кримінальне право», «Судові системи», «Порівняльне судово право», «Кримінальне право України».
- У якому університеті працюєте зараз за кордоном?
- Я працюю в університеті Невшатель. На юридичному факультеті, кафедра кримінального права й процесу. Працюю як професор-дослідник і гостьовий професор.
- У яких міжнародних проєктах Ви брали участь?
- У дуже багатьох поїздках брала участь. Проте робота в Швейцарії – не просто проєкт, а повноцінне працевлаштування: з контрактом, сплатою податків. Зараз маю безцінний досвід, який зможу використовувати в Сумському НАУ, щоб удосконалити систему нашої освіти.
- Як потрапили до університету Невшатель?
- Обрала цей університет, бо він знаходиться найближче до мого місця перебування в Швейцарії. Я не надсилала багато резюме, а звернула увагу на той університет, який локально знаходився ближче до місця проживання. Відправила резюме онлайн, попередньо зайшовши на сайт закладу, прочитавши відомості про допомогу українським вченим, студентам. У мене вже було підготоване CV англійською мовою. Зі мною зв’язалися представники університету. Ми поговорили про можливості й з’ясували той факт, що можна допомогти мені як українському вченому, надіславши грантову заяву до Швейцарської фундації науки. Я обрала напрямок досліджень – «Криміналізація земельних відносин». Узгодили заявку з двома професорами з кафедри і мені погодили надання фінансової підтримки діяльності на рік роботи в університеті Невшатель на юридичному факультеті. Звичайно перед цим оформила необхідні документи для офіційного працевлаштування.
- В університеті якою мовою розмовляють?
- Невшатель – це франкомовний кантон Швейцарії, де офіційною мовою є французька. Узагалі, ситуація складна. 4 державні мови. У нашому кантоні розмовляють французькою, однак усі колеги володіють 5-7 мовами, що для мене було викликом. Така багатомовність дивувала. Англійською мовою розмовляють тут небагато людей. Навчання проходить здебільшого французькою мовою, але є окремі дисципліни, які викладаються англійською. Усі професори університету розмовляють англійською. Однак у пріоритеті французька. Усі засідання, зустрічі, семінари проводяться французькою.
- Як адаптувалися до нових умов, нової країни?
- Адаптація пройшла відносно швидко, бо я дуже мобільна людина. Була в багатьох державах, знайома з багатьма мовами поряд з англійською. Звичайно, що французька мова дуже складна, я проходила курси, які тривали 3 місяці. За результатами відвідування курсів навіть склала іспит на визначення рівня знання. Досить непогані показала результати. Проте мені допомогла англомовна база, бо уже простіше вивчити французьку, знаючи англійську. За рік ми з донькою опанували мову: вона на відмінному рівні, я слабше, бо більше уваги приділяла не мові, а роботі з науковими дослідженнями й викладанню дисциплін в Україні. Мова для мене була важливою, однак її вивчення не було найпріоритетнішим завданням. Треба було вирішувати багато побутових питань і адаптуватися до колективу.
- Було щось, що здивувало Вас, бо в Україні це MUST HAVE, а в Швейцарії про таке й не чули?
- Я скажу, що Швейцарія – держава дуже консервативна, як і її громадяни. Невшатель, кантон у якому я перебуваю, – місце, де проживають і працюють виключно швейцарці. Бачу, наскільки вона консервативні. Наприклад, кожного дня я отримую листи. Найчастіше це рахунки. Страшно іноді підходити до поштової скриньки, бо не знаєш, за що цього разу надійде рахунок. Це мене дивувало, бо здавалося, що Швейцарія – більш прогресивна держава. А ще вони дуже обережно ставляться до іноземців. Вони не такі відкриті, як ми, до спілкування, до співпраці. Хоча, якщо брати до відома мою ситуацію, я є єдиним гостьовим професором, єдиною українкою. Мені було дуже незвично, бо здавалося, що люди не зовсім щирі. Усі іноземні гості, коли відвідують, наприклад, СНАУ, відчувають, що до них ставляться з душею, їм раді. Тут, у Швейцарії, до мене приглядалися, до того, наскільки я відповідальна. Можу сказати, що мене практично оцінювали. Думаю, що в Швейцарії кожен кантон має свої особливості, а причиною прохолодного сприйняття мене є те, що Невшатель – виключно швейцарський кантон. Зараз усе змінилося, колектив каже мені, що я в їх сім’ї. Не дивлячись на те, що нас гарно прийняли й надали допомогу в стресовій ситуації, деякі моменти були, скажемо так, новими.
- Які 3 речі СНАУ міг би запозичити в університеті Невшатель?
- Тут університету не відстоюють вступників, не проводять профорієнтаційну роботу, або вона реалізується на мінімальному рівні. Швейцарські студенти самі хочуть вчитися, вступати до закладів освіти. Є ще моменти нові у викладанні. Наприклад, багато уваги приділяється записам відеолекцій. Практично зобов’язують викладачів записувати лекції. Магістри мають вільний графік. Ніхто не змушує їх відвідувати всі лекції, практичні заняття. Якщо студент-магістр не має можливості прийти, то в системі MOODLE, яка тут, до речі, теж є, може переглянути лекції. У кінці курсу він реєструється на іспит. Багато є неформальних заходів, які дуже згруповують викладачів. Наприклад, науковий обід або вечеря, на який треба зареєструватися і під час якого хтось з професорів представляє результати свого дослідження. Можна з’їсти канапе чи бутерброди. Усе має дуже невимушений формат, це цікаво. На факультеті більшість співробітників не мають часу ознайомлюватися з науковими працями колег, тому такі заходи – справжня знахідка. Я б порадила українцям-науковцям звернути увагу на необхідність вивчення іноземних мов. Це надзвичайно важливо для спілкування й обміну досвідом з міжнародними партнерами. Не треба обмежуватися лише англійською, а знати, як мінімум, дві іноземні мови. Це робить професію професора, лектора універсальною і затребуваною.
- Як комунікують між собою співробітники та студенти?
- Комунікація дуже відкрита. У кожного викладача є графік консультацій. Є систематичні анкетування для студентів щодо якості викладання наукових дисциплін у кінці семестру. За цими даними визначають, який викладач працює найкраще й відзначають його на рівні університету. Дружня атмосфера, але люди на роботі займаються виключно роботою. Вони не приділяють багато уваги розмовам, які не стосуються фахових питань. В університеті дуже багато працюють.
- Студентське життя відрізняється від українського?
- Багато заходів організовує університет. У нас тут навіть на факультеті є професор-ді-джей. З однієї сторони студенти знають його як дуже вимогливого викладача, а з іншої як ді-джея, що створює для них музику на університетських заходах. Це було дуже дивно для мене. Усі заходи, які організовує університет, спрямовані на відпочинок, знайомство, комунікацію між молоддю. Наприклад, вечір магістрів, на якому студенти збираються, спілкуються між собою. Це все дуже позитивно проходить, немає ніяких виходів за рамки достойної поведінки. Є різноманітні буклети, які дозволяють студентам безкоштовно ходити в кіно, театри. Університет працює не те, щоб згрупувати студентів. Інформація про проведення таких заходів швидко шириться до вступників. Ось чому швейцарським університетам не потрібна профорієнтація. Є біля університету така прозора зона, де студенти можуть взяти літературу й працювати хоч усю ніч, у будні й вихідні, коли є натхнення попрацювати. Студенти дуже вимогливо ставляться до навчання. Знають, що якщо не складуть іспит, то їх просто відрахують. І молодь це усвідомлює, їх не треба мотивувати і направляти. Магістри реєструються тільки на ті курси, які їм цікаві. Оскільки вони мають вільний графік, лектор ніколи не знає, скільки студентів прийде на заняття. Це певний сюрприз, але й стрес для викладача.
- Плануєте повертатися в Україну? Поділіться планами на майбутнє.
- Звісно! Це навіть абсолютно очевидно. Бо статус, згідно з яким ми перебуваємо в Швейцарії, розрахований на повернення. Ми з донькою дуже хочемо додому. Наразі я продовжила контракт ще на один рік. Звичайно буду працювати, щоб якнайбільше потім впровадити в Сумському НАУ, удосконалити власні знання. Я не обмежуюся тільки Швейцарією, ще є багато цікавих проєктів з міжнародним форматом. Наприклад, нещодавно повернулася із заходу в Брюсселі, де були присутні представники 23 держав світу, доповідала. Такі івенти відкривають широкі можливості для майбутньої кооперації.
