Я проходила навчання за програмою обміну в університеті Афйон Коджатепе за спеціальністю харчові технології. Значну частину програми становили практичні заняття в університетській лабораторії, що дозволило попрацювати з обладнанням та методиками, які рідко доступні в наших умовах, і отримати цінний практичний досвід у своїй галузі.
Але навчання виявилося лише частиною цього досвіду. А ще були речі, які запам’яталися навіть більше. Термальні джерела, якими місто відоме ще з часів Стародавнього Риму. Чай з турецькими одногрупниками, який перетворювався на щирі розмови. Свята, у яких раптом відчуваєш себе не гостем, а своїм.
Особливим став період Рамадану, у який я потрапила. Атмосфера, яку створюють інші традиції та релігійні звичаї, — це те, що неможливо передати словами чи побачити здалеку, це можна лише відчути, перебуваючи всередині цього досвіду. Спільні вечірні трапези іфтар, тиша вдень і особливий настрій міста ввечері — все це подарувало відчуття причетності до чогось справді незвичного й особливого.
Розумію, що рішення податися на програму академічної мобільності часто дається непросто — мовний бар’єр і невідомість можуть викликати сумніви. Проте цей досвід вартий того, щоб спробувати: він дає не лише фахові знання, а й новий погляд на себе та світ.
