Потреба у якісному реформуванні української системи вищої агарної освіти та гостра необхідність у кваліфікованих кадрах на вітчизняних підприємствах агропромислового комплексу змушує владу, представників освіти та бізнесу шукати нові, прогресивні підходи до підготовки молодих фахівців. Водночас таке реформування викликає багато побоювань серед освітянської спільноти, зокрема і стосовно змін у сфері професійно-технічної освіти.
Світова спільнота визнала найбільш ефективною формою організації навчального процесу саме дуальну освіту, що зародилася у Німеччині в 70х роках ХХ ст.
Про необхідність впровадження такаої форми навчання говорила ще Лілія Гриневич, перебуваючи на посаді міністра освіти та науки України: «Розвиток дуальної освіти, коли в підготовці молодих фахівців беруть участь і навчальний заклад, і підприємство, може стати саме тим поштовхом, що необхідний українській освіті для підвищення якості навчання і її відповідності стандартам та запитам ринку праці», – зауважувала вона. У Сумському національному аграрному університеті потребу у таких підходах розуміють давно. Тому СНАУ охоче долучився до пілотного проекту МОН із впровадження дуальної освіти. Приємно відзначити, що у СНАУ вже успішно діє програма дуального навчання, і 274 студенти здобувають навчання не лише в аудиторіях, а й безпосередньо на виробництві.Однак досить важко задовольнити потреби роботодавців, не почувши, якого ж саме фахівця потребує бізнес.
Щоб обговорити перспективи тристоронньої співпраці (освіта-бізнес-влада) із впровадження дуальної освіти та посилення кадрового потенціалу сфери сільського господарства 12 лютого 2020 року на базі СНАУ була створена дискусійна платформа «Реформа аграрної освіти та забезпечення якісними кадрами АПК». Головними темами обговорення стали кадрова політика аграрних підприємств, можливості вишів у підготовці фахівців на їх вимогу, позиція влади та роль закладів фахової передвищої освіти у цьому процесі.
Ректор Сумського НАУ Володимир Ладика підкреслив, що сьогодні існує гостра потреба у долученні бізнесу в навчальний процес та відборі по-справжньому мотивованого студента, який після навчання залишиться працювати в професії, а не просто отримував диплом. Таку ж думку мають і працедавці, які практично в один голос заявляють, що сьогодні навіть достойний випускник не готовий їхати в село працювати. Це залежить і від стану інфраструктури, і від позиції влади на місцях. Сторони погодились, що лише спільні зусилля, спрямовані на розвиток сільських територій, підтримку талановитих дітей із врахуванням світових тенденцій розвитку економіки, та розвиток виробництва можуть змінити ситуацію на краще.
